Home > Sami o sobie > Про історію церкви в Райську на фоні історії парафії

Про історію церкви в Райську на фоні історії парафії

У Райську в ґміні Більськ-Підляський, на мальовничому узгір’ї в селі, розташовується церква Святих Апостолів Петра і Павла. Її доля складна, як і складною була доля самого села та його мешканців. Мабуть і не всі знають, що Райський храм був перенесений до цього підляського села на початку 1960-тих років з Потуржина, що коло ТомашоваЛюблинського на Холмщині.

Уже майже 60 років прихожани Православної парафії Святих Апостолів Петра і Павла в Райську моляться у церкві, яка потрапила на підляську землю з культурно спорідненої з Підляшшям Холмщини. В історії цієї церкви символічно замикається трагічне минуле двох сіл – Райська і Потуржина, та ширше – регіонів, де споконвіку проживало православне населення. Поки однак цей храм потрапив до Райська, парафія мала за собою багату історію. З історії парафії та Райської чудотворної ікони Історія окремих церков і парафій дає нам уявлення про те, якою цікавою, а водночас складною, а нерідко також трагічною буває доля народу. Прикладом є історія парафії в підляському селі Райськ. – Початкі гісторії парафії в Райську сягают 500 ліет назад. Якая била перша побудована церква – не знаємо, знаєм, што вона била дерев’янна і што єї збудовалі з поводу з’явлєння чудотворної ікони Божої Матери – пояснював отець Ярослав Годун, настоятель Православної парафії Святих Апостолів Петра і Павла в Райську. Перші документи, в яких з’являються згадки про парафію в Райську, походять з 1570 року, однак можна сподіватися, що її історія – давніша. За легендою, чудотворна ікона з’явилася в Храболовському лісі в урочищі Головково неподалік від криниці з цілющою водою. Зразу й почали паломничати туди люди, які чукали порятунку та зцілення. Власник поблизького фільварку Столовач – пан Голдак, вирішив побудувати у своєму маєтку церкву та перенести туди чудотворний образ. Однак за переказами воли запряжені у віз, який перевозив ікону, затрималися в Райську та не хотіли рушити з місця. Це сталося знаком, щоб саме там побудувати церкву. На прохання підданих власник маєтку Столовач спорудив на узгір’ї в Райську дерев’яний храм під покровом Ікони Богородиці «Страсна» та залишив у ньому чудотворний образ. Ця церква служила прихожанам до першої половини ХІХ століття. На жаль, вона була в щораз гіршому стані та коли з’явилася загроза завалення, богослужіння почали правитися у філіяльному храмі в Плесках. У 1855 році закладено в Райську новий цвинтар та в 1863 році побудовано на ньому цвинтарну Покровську церкву. Старий храм розібрано та церковне обладнання і чудотворний образ перенесено до нової церкви. У середині ХІХ століття парафія в Райську була доволі великою та обіймала десять сіл. У зв’язку з тим тодішній настоятель отець Андрій Сосновський почав клопотатися про побудову мурованої церкви. Храм під покровом Великомучениці Параскеви споруджено на місці дерев’яної церкви Ікони Богородиці «Страсна». Його врочисте освячення відбулося 23 березня 1875 року. Перенесено туди найбільшу святиню парафії – чудотворну ікону Божої Матерії. Райськ поміж світовими війнами ХХ століття стало особливо трагічним для парафії та вірóних Райської церкви. Смерть невинних людей та руйнацію парафіяльного життя принесли, в першу чергу, обидві світові війни. Все таки православним мешканцям села вдалося піднестись після трагічних подій. Перша світова війна для православних жителів регіону означала не лише воєнні знищення, але в основному горезвісне біженство 1915 року, внаслідок якого з тодішньої Гродненської губернії виїхало вглиб Російської імперії аж 80-90 відсотків православних мирян. Результатом евакуації, а насправді – вигнання жителів православних сіл 105 років тому, була смерть третини біженців, у тому числі великої кількості дітей, а також руйнація підляських сіл та знищення структур церковного життя. Безповоротно втрачено чудотворні ікони, забрані в Росію, між іншими в Старому Корнині, Годишеві, Василькові та й саме в Райську. Перша світова війна позначилася також на долі самої церкви святої Великомучениці Параскеви в Райську. – Тая церква довго не била, бо в Першу войну дах бив збіти і спальони, і вона била до 1936 року неужиткована, а служилі на могілках – продовжував розповідь про парафію отець Ярослав Годун. – По ремонті в 1937 року було освященіє тої церкви. Маєм знімку з візитації єпіскопа Сави Совєтова, котори прибив на урочистость. Люде зобраліся і святковалі однову церкви. За довго тая церков не послужила парафіянам, бо знаєм історію Другої світової войни, колі била пацифікація Райська в 1942 році. Воєнна трагедія Райська Друга світова війна це найтрагічніша сторінка минулого Райська. 16 червня 1942 року німці розстріляли 149 жителів села, в тому числі 24 жінки. Пацифікація була помстою за вбивство двох німців радянськими партизанами. Після розстріляння решту мешканців Райська німці або вивезли на примусові роботи в Третьому Рейху, або виселили на територію ґмін БільськПідляський, Бранськ і Ботьки. Окупанти спалили село, знищили всі будинки, у тому числі місцеві церкви, витяли навіть деревину та знищили колодязі і бруківку посеред села. Це була немислима трагедія жителів Райська, яка позначилася на долі всіх місцевих сімей. Виселені жителі Райська верталися на батьківську землю з 1944 року. Вдалося відбудувати село та відродити релігійне життя. – По пацифікації Райська в селіе не осталось ніякої церкві – продовжив свою розповідь отець Ярослав Годун. – Люде збіралісь на туом міесцю, де била церква, і молілісь. Тут билі служби. Після того з Прусув бив привезяни дуом, в которум била і світліця, і церков, і до 1962 року там била одправа. Коли поволі життя в селі відроджувалося, мешканці Райська почали також клопотатися про новий Божий дім.

(ciąg dalszy dostępny w wersji drukowanej lub w E-wydaniu Przeglądu Prawosławnego)

Людмила Лабович

фото авторки, з книжечки «Parafia Prawosławna Świętych Apostołów Piotra i Pawła w Rajsku»

Odpowiedz