Home > Sami o sobie > Могілкі і крыжы в Чохах Заболуотных

Могілкі і крыжы в Чохах Заболуотных

Нэдалеко обшырнуй доліны Нурця, 200 мэтрув од дорогі Чохі Заболуотны – Павліново, на краю старого бору, росположоны нэвэлікі могілкі, месце святое для люді з Чохуов. Тая, давня прыватна вёска, называласе поразному: Чэховічы, Чохы, Чэхі, Іванкі, Чэхі Надболотны. Належыла фольваркові в Круглым, которого власнікамі в разных часах былі Вагановскіе, Сапегі, Парысы, Косці, Завадзкіе і іншы роды. Зэмля і все сельські будынкі належылі до двора. Пуод могілкі прызначылі найбуольш нэуроджайны кусок зэмліе, з якого нэ было жадное корысці.

Тэпэр могілкі належат до Міхайловскуй парафіі в Вульці Выгонуовськуй. Свяшчэннікі моляцця тут два разы в рокові: в нэделю Жон Міроносіц і в остатню нэделю вересня. Тугды тут е мнуого люді. Але наштодэнь, летом, туолькі соловей співае душам тых, што тут покояцце.

На чохуовськіх могілках почалі ховаті вжэ на початку ХІХ веку, а можэ і раней. Могілкі бачым на мапі Прус Нововсходніх з 1800 року. Але нэ знайдэмо тэпэр тут матэрыяльных слідув того часу. Бо за паншыны люді нэ было статі заказуваті помнікі з камэня, а дэрэвяны крыжы давно обэрнуліся в порохно.

В 1847 р., по прыказові дворскуй экономіі з Круглого, до вёскі Чохі (Іванкі) долучылі вёску Шыпошы (Трояны). І сюю дату можна лічыті початком могілок в тэпэрышнюй формі. Сведчыт про тое росположэнне могіл поособных родув. З того часу заховалісе два камэнны помнікі з крыжамі ковальскуй роботы на могілах сем’юв Залускіх і Онопюкув.

В найстарэйшуй, заховануй мэтрычнуй кнізі парафіі в Вульці з 1888 року, пэршы запіс про умэршого дотычыт двухмесячного Васіля Трофімовіча Толочко. Але следу по могілці дітяті нэ заховалося. Найстарэйшым помніком е надгробны крыж на могілі Наталіі Ігнатьевны Остапчук, котора умэрла в 1894 рокові, міевшы 53 лета. Факт сёй потвэрджуе і запіс з мэтрычнуй кнігі. Крыж находіцце в жылезнуй, ковальскуй роботы огороджы і увековучуе таксамо мужа Наталіі – Нікіту Ігнатіевіча Остапчука, которы умэр 29 марца 1904 року, мевшы 86 лет. Быв значыт старэйшы од жуонкі на 23 лета.

Довгі час могілкі нэ былі огороджоны, а од звычайного света одділяв іх туолькі ровок. В 1984 рокові, старанём настоятеля цэркві в Вульці, мітрофорного о. прот. Леонтія Саевіча, быв поставёны жылезны плуот з солідною брамою.

Колі еі пэрэйдэм, одразу трафім на могілы старых чэхуовськіх семейств: Карбуовськіх, Остапчукув і Онопюкув. Далей найдэмо могілы сем’і Залускіх. Сяя фамілія, якая давней пісалася Залужскімі, прыбыла до Чохуов з Шыпошув, разом з двома Іванамі Залужскімі. Але тяжко дойті тэпэр, потомкам которого з іх належат якіе могілы.

Інакш справа выглядае з потомкамі Августа і Касіяна Толочкув, которы таксамо прыбылі з Шыпошув. Потомкі Августа мают свое могілы по правуй стороне могілок, а Касіяна – по левуй; до 70-ых лет ХХ веку тую часть родні звалі Касіяновымі. З Шыпошув до Чохуов, разом з Якімом і Корнілом, прыбыло в 1847 рокові таксамо назвіско Семенюк.

(ciąg dalszy dostępny w wersji drukowanej lub w E-wydaniu Przeglądu Prawosławnego)

Іван Мінкевіч

фото Іван Троц

Odpowiedz