Після Різдва Христового на підляських селах починався час веселощів і радості, який в’язався з барвистим колядуванням першого дня свят, «гоготанням» перед Новим роком, а також іншими обрядами з участю дітей і молоді, залежними від місцевої традиції. Після головних свят зимового циклу на Підляшші починалися м’ясниці. Це був особливий час, пов’язаний із багатьма народними звичаями.
Як подає «Великий тлумачний словник сучасної української мови», м’ясниці це «певний період після посту, коли за канонами православної церкви дозволяється вживати м’ясну їжу, одружуватися тощо». На підляських селах м’ясниці починалися після свята Різдва Христового, хоча сезон весіль, пов’язаний із м’ясницями, розпочинався щойно після Богоявлення Господнього. Продовжувалися вони до масляної, яка починалася за тиждень до Великого посту.
Звали цей період по-різному: м’ясніці, масніці, месніці, мисніці, мисниці. Говорилося, що є довгі м’ясниці і короткі м’ясниці – в залежності від числа Великодня. Проте, незалежно від довжини, всюди це був радісний час, коли хлопці вибирали майбутніх жінок та дівчата ждали сватів.
У м’ясниці врешті-решт, після Пилипового посту, можна було споживати скоромне. Бо й сама назва, на думку підляських селян, саме від м’яса: Месніці, бо вже м’ясо їдят – пояснювала жінка з околиць Орішкова. А колись м’ясо – це була рід-кість, бо ж тільки раз, інколи двічі на рік кололі свінє, робілі вироби. Люди старалися дотримуватися постів, а Як поїсі постно – то тогди і м’ясо запахне – кажуть старіші жителі села Куойли. Тому й, зокрема для цього найстарішого підляського покоління, ще й досі пахне святкове різдвяне м’ясо, якого хватало й на час м’ясниць.
КРИЖ У ВОДУ МОЛОДИЯ НА ПУДВОДУ
Однак з найбільшим нетерпінням чекали м’ясниць незаміжні дівчата і неодружені хлопці, бо ж після свята Водохреща (підляські Три Крулі або Крещеніє) починався сезон сватань і весіль.
– Криж у воду, молодия на пудводу – говорили в Куойлах і Курашеві. Бо ж саме щойно після того, як освятять воду, молоді хлопці сідали на підводу або сані – шиткі – і їхали сватати дівчат.
М’ясниці це був найкращий час для веселощів, залицянь і пошуку пари. У ніч перед Новим роком, тобто на Гоготуху, дівчата ворожили, щоб дізнатися, чи саме цього року вони знайдуть кохання. Та коли відсвяткували Водохреща, з нетерпінням виглядали сватів.
– У мисниці весілья пшеважнє робилося. Робилося і осенью, алє найбуильш то в мисниці робилі весилья, бо то зима. Вже тогди добре робити – на всьо добре – пояснювали жінки з Черемхи-Села.
Хлопець їхав сватати дівчину (у свати, дівоснуби) разом зі старішим чоловіком – маршалком. Старіші жителі Курашева доволі добре пам’ятають, як це виглядало: – Кажут: «Дівоснубе їедут, бо шиткі мальовани, як зімою, і з шелєстунамі куонь». То вже кажут: «Куди дівоснубе ж поїехалі?». Вибігают і дів’яться, бо то вельмі хороше било.
На Підляшші період святань і весіль кінчався три тижні до початку Великого посту. Якщо хтось не встиг знайти собі пари, мусив чекати вже до осені або й до чергових м’ясниць.
ЯК У СВЯТКІ СОПЛІ ТО ВРОДА НА КАРТОПЛІ
У давнину на ритм життя селян впливав церковнийкалендар, який визначав час роботи і відпочинку. Однак не менше людське життя було підпорядковане аграрному календарі та змінам пір року.
Час після Різдва Христового був дуже радісним, хоча навіть у тому періоді не бракувало роботи в господарстві. Чим займалися в м’ясниці підляшани?
– Баби пралі, ткалі, макаткі вишивалі. А мужчини до ліеса їезділі, дрова возілі, риезалі, рубалі – пояснювала Надія Франковська з села Куойли. – Баби пралі, а мужчини молотілі, бо колісь ціепамі молотілі – добавляла Віра Федорук з Кленик.
М’ясниці припадали в час, коли починався новий рік. Людям цікаво було знати, яким він буде, отже стежили за погодою, бо ж від того залежало, яким буде майбутній врожай.
– Як у святкі на хлівах, дахах соплі, то врода на картоплі – говорили в Кленик. Святкі, тобто святі дні і вечори, що припадали після Різдва Христового, були особливим часом, коли забороняли різноманітних домашніх і господарських робіт. Бо ж треба було відпочивати і святкувати. Однак люди стежили за погодою не лише в різдвяно-новорічному періоді, але й протягом цілих м’ясниць.
– Як довгі соплі, то урожай буде велікі на всьо. Як мнуого сніегу, то буде мокре ліето, а як мороз велікі – то ліето буде сухоє – розповідала Марія Максим’юк, родом із Пасічник-Стебок.
(ciąg dalszy dostępny w wersji drukowanej lub w e-wydaniu Przeglądu Prawosławnego)
Людмила Лабович
фото з архіву авторки
